Вирішив написати про свої враження від навчання у магістратурі в КТН Стокгольм та спробувати її порівняти з українською. У першій частині я спробував висвітлити загальні враження та порівняти освіту за базовими пунктами. У цьому дописі я порівняю особливості написання дипломних робіт.
Як шукати тему магістерської?
Два найважливіші аспекти магістерської роботи - це актуальність та новизна. Робота є актуальною, якщо хтось буде використовувати результати цієї роботи. Це можуть бути або компанії, або дослідники з будь-якого університету. Аспект новизни дещо більш невизначений, адже очевидно неможливо вимагати від студентів створення чогось наднового, тому зазвичай це описують або як нову комбінацію вже відомих методів, або застосування методів у новому контексті.
Найпростіший варіант знаходження теми дипломної роботи - це просто підійти до викладача, який вам сподобався, та спитати чи має він/вона якісь цікаві теми (власне, я так і знайшов свою тему). Трохи складніший, але потенційно більш корисний для майбутнього працевлаштування, - знайти тему в компанії. Є спеціальні ярмарки, де компанії приходять до університету заохочувати студентів писати з ними дипломні роботи. Деякі компанії навіть готові платити за ці роботи, що тільки робить їм честь. Більше того, очевидно, якщо студентові сподобається працювати у компанії, а компанії сподобається їх новий працівник, то професійні стосунки можна продовжити.
Одним з мінусів роботи в компанії може бути дипломний керівник, який може бути недостатньо мотивованим. Але це зазвичай можна побачити на співбесідах. Ще один мінус, який стосується сфери машинного навчання, - це відсутність, або недостатня кількість даних. Зазвичай, усі компанії кажуть, що в них достатньо даних високої якості. На практиці ж (як нам розповідала координаторка з магістерських робіт), дуже часто студенти не можуть завершити свою роботу, бо неможливо зробити те, що компанія хоче, з тими даними, що вона має. Тож тут треба бути досить обережними і якщо можливо подивитися на опис тих даних (грубо кажучи, які колонки в тих таблицях).
У принципі процес досить схожий на український: наскільки цікавою та корисною буде дипломна робота залежить від вас самих!
Як проходить магістерська робота?
Коли тему та керівника знайдено, треба знайти екзаменатора, тобто людину, яка буде в змозі оцінити вашу роботу. Зазвичай, це дослідник, дотичний до теми вашої роботи. Екзаменатора можна знайти самотужки або попросити координатора з магістерських робіт про допомогу.
Коли екзаменатора знайдено, треба написати специфікацію магістерської роботи (десь 2 сторінки). Там ви описуєте яка тема роботи, в чому актуальність, які дані та обчислювальні ресурси маєте, тощо. Цю специфікацію має затвердити екзаменатор, тим самим підтверджуючи, що він/вона вважає, що цю роботу можливо зробити, що вона достатньо актуальна та що запланований процес відповідає нормам проведення наукових досліджень.
Якщо специфікацію затверджено, то можна сміливо починати працювати. Починається все, як і завжди з огляду літератури, далі вибору методів, впровадження цих методів та оцінки їх роботи. У кінці треба написати власне звіт про виконану роботу (у середньому, десь сторінок 50-60, але я бачив роботи й на 20 сторінок). Звісно, що тактично краще писати звіт поступово, після кожного зробленого етапу роботи, бо так менше проблем у кінці та не забуваєш того, що зроблено.
Найбільша відмінність цього шляху від українського - це кількість формальностей, які треба зробити до захисту роботи. По-перше, специфікація роботи - це всього 2 сторінки, у порівнянні з технічним завданням, яке в Україні десь 10-15 сторінок. По-друге, кожен етап роботи не так сильно контролюється, як в Україні, де треба зробити діаграми компонентів, класів та всі, які тільки можна придумати. По-третє, власне робота сама пишеться цілий семестр та є ЄДИНИМ предметом, який є у цьому семестрі, на відміну від України, де є ще декілька предметів (нехай, менше, ніж у звичайному семестрі, але є). Нарешті, оформлення самої текстової частини роботи є набагато складнішим в Україні, бо є велика кількість ДСТУ, яких треба дотримуватися. Найважливіша частина оформлення роботи у КТН - будь послідовним! Можеш цитувати у якому завгодно стилі, підписувати картинки та таблиці знизу чи зверху, аби тільки це було однаково всюди.
Як проходить захист?
Коли робота написана, ви маєте вислати її екзаменатору за 2 тижні до дати захисту. Якщо екзаменатор задоволений, то ви можете виходити на захист. На відміну від України, де виділяються окремі 2-3 дні, коли захищаються всі, час захисту встановлюється індивідуально, коли зручно екзаменатору, вам та вашому опоненту (про нього трохи згодом). Шведи вважають, що одного екзаменатора достатньо, на відміну від нас, у яких на захисті сидить ціла комісія як мінімум з трьох людей. Єдине риторичне питання, яке ніхто не задає вголос - чи читали всі члени нашої комісії кожну роботу, яку вони оцінюють? А якщо читали, то чи витратили на це більше 5-ти хвилин перед власне захистом роботи? Як на мене, один екзаменатор, який дійсно читав роботу - краще за будь-яку комісію.
Як було згадано раніше, ще один учасник цього процесу, окрім власне вас та екзаменатора, - це опонент. Опонентом слугує інший студент, який також отримав вашу роботу за 2 тижні та має написати рецензію на вашу роботу. Окрім рецензії він/вона має також написати та потім задати десь 5 питань, які дискутуватиме разом з автором роботи. Одним із критеріїв оцінювання роботи є те, наскільки зрозумілою ця робота є для студентів, які вчаться з вами. Це означає, що всі незрозумілі слова мають бути належно пояснені та робота має бути написана чіткою та зрозумілою мовою з викладенням усіх необхідних для розуміння деталей. В Україні немає студентського опонента, але є академічний рецензент - викладач, який пише рецензію на вашу роботу. Звісно, ці викладачі зайняті люди та не отримують жодної копійки за рецензування цих робіт, тому часто рецензії тільки підписуються (здогадайтеся самі, хто їх пише). Зверніть увагу, часто, але не завжди - деякі українські викладачі пишуть рецензії самостійно, за що їм честь і хвала!
Сам захист - це презентація роботи, яка триває десь 20-25 хвилин. Після презентації включається опонент та очікується, що між вами має виникнути дискусія наукового характеру десь на 10-15 хвилин. На практиці, характер дискусії не завжди є науковим, бо деякі задають питання типу “А що б Ви зробили по-іншому, якщо б переробляли все?” чи “Що було найскладнішою частиною роботи?”, але в середньому хоча б одне питання по суті є. Потім питання може задавати екзаменатор та інші студенті, присутні при захисті (якщо такі є). В Україні сама презентація триває десь 10 хвилин, бо у нас всі 100-120 студентів мають захиститися за 2-3 дні, тому у екзаменаторів немає часу на більше. Дискусія є між комісією та студентом-автором, але питання по суті задають теж далеко не завжди.
Які умови успішного захисту?
Стосовно змістовної частини роботи, якщо ваш керівник та екзаменатор задоволені роботою, то ви пройшли (це однаково і в Україні, і в Швеції). У КТН є більш формальна кількість критеріїв за якими екзаменатори та керівники оцінюють (та навіть заповнюють відповідні таблиці оцінювання), але менше з тим. КТН має дві додаткові умови для захисту: опонування однієї роботи та активна присутність при захисті 2-х інших робіт (окрім своєї та тієї, до якої ви були опонентом). Активна присутність визначається екзаменатором тієї роботи, де ви присутні, та зазвичай означає, що ви задали хоча б одне питання по суті (принаймні, так було на тих захистах, де я був присутній). Якщо екзаменатор задоволений, то від підписує вам протокол присутності, тож загалом треба зібрати два таких протоколи.